Голодомор 1932 – 1933 рр. в Україні
Мета: з’ясувати причини голодомору на Україні в 1932 – 1933 рр. Розкрити сторінки цієї трагедії. Визначити наслідки голодомору. Навчити учнів працювати над додатковим матеріалом, робити висновки, висловлювати свої думки чітко, аргументовано, переконливо. Виховувати повагу до народу, його долі, нашої історії.
Обладнання. Плакат «Голодомор 1932 – 1933 рр.» На столі – розламана хлібина, поруч – кетяг калини, букет свіжих квітів, перев’язаних чорною стрічечкою, свічка у підсвічнику. «Реквієм»№ В.А. Моцар та звучить упродовж уроку то тихіше, то голосніше.
Вступне слово вчителя.
Тема сьогоднішнього нашого уроку – одна із найтрагічніших сторінок в історії нашої країни. І я хочу розпочати рядками Амора Короліва з його твору «Стіни плачу»:
Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.
Я зітхну…. Запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки – твердині, не храми –
Скам’янілий чорнозем – потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам’яної гори надійшли.
Придивляюсь: «Вкраїна , ХХ століття
І не рік, а криваве клеймо : «Тридцять три»
Запалюю свічку і читаю:
«Літа 7441р. від створення світу (літа 1933р) від різдва Христового був на Україні голод. Не було ні війни, ні суші, ні потопу, ані моровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих і дітей. І ще не народжених – у лонах матерів.
До Книги буття українського народу, - якщо таку книгу буде колись написано»
Таким епіграфом починає вступну статтю «Духовна руїна» до книги – меморіалу «Голод – 33» журналіст Лідія Коваленко.
У передмові до цієї книги письменник Володимир Маняк зазначив : « наше видання – це і цвинтар пам’яті, і енциклопедія горя і смутку. Трагедія народу, висповідана голосом людей – мучеників. Книга народної пам’яті, у якій люди звіряються, виважують, свідчать, де правда історії озивається в тисячах людських доль.»
Книга – меморіал «Голод – 33» - це видання особливе, не призначене для одноразового прочитання. Осягти в послідовному викладі, читаючи сторінку за сторінкою, хроніку голодомору на Україні 1932 – 1933 років – це непросто для нервів. Нелегко читати, але треба. Без повної правди про минуле, якою б страшною вона не була б, неможливий процес оновлення та очищення.
Тож перегорнемо скорботні сторінки достовірної народної пам’яті.
Тема нашого семінарського заняття – «Голодомор 1932 – 1933 рр. в Україні»
На обговорення виносять ся наступні запитання:
1. Передумови голодомору.
2. «Хлібозаготівля» - повна конфіскація продовольчих запасів селянства.
3. Суцільна колективізація. Завершення колективізації.
4. Комісія Молотова в Україні.
5. Наслідки голодомору.
До цього уроку ви всі готували повідомлення.
Героїчна і ,водночас ,трагічна історія українського народу. Давні джерела зберегли гіркі свідчення про голодні лихоліття, що не один раз спустошували цілі села та родини. Майже кожне століття позначене голодними роками. Вони були спричинені стихійними явищами природи: посухою, весняною повінню, нашестям сарани, різними епідеміями.
Жахливою подією в історії людської цивілізації постає голод 1932 – 1933 років. Чому впродовж чверті століття в Україні сталися голодомори: 1921 – 1923рр., 1932 – 1933 рр., 1946 – 1947 рр.? Звідки така усталена послідовність? Як могло статися, що аграрна республіка, яка до жовтневого перевороту 1917 року годувала власним хлібом м народи Росії та вивозила його за кордон, люто голодувала? Якась дивна випадковість, а може. Й злочинна закономірність. Давайте повернемось до самої історії створення голоду, аби повністю відповісти на ці запитання.
Починаємо обговорювати перше запитання – «Передумови голодомору2
Але спершу послухаємо завдання, яке вам треба виконати самостійно: по мірі заслуховування повідомлень по кожному питанню ви в зошиті визначатимете причини голодомору 1933 року. В кінці уроку ми їх заслухаємо.
Слухаємо повідомлення учнів стосовно першого питання.
В кінці повідомлення коротко узагальнюю, наголосивши на тому, що продрозкладка, яка була започаткована непом , втратила регулююче значення, визначене за умов командно – адміністративного втручання у сільське господарство, у справи кожної селянської родини. Неп замінила нова система визиску, яка викликала переляк у селян.
Запитання до класу.
Який ми можемо зробити висновок?
Записуємо в зошит.
Переходимо до обговорення другого питання: «Хлібозаготівля» - повна конфіскація продовольчих запасів селянства». Слухаємо повідомлення.
В кінці повідомлень наголошую: щоб зрозуміти масштаби хлібозаготівель, давайте звернемось до цифр. Зерно, яке заготовляли на Україні, становило 42% союзних заготівель.
Робимо висновок.
Обговорюємо третє питання – «Суцільна колективізація. Завершення колективізації».
Слухаємо повідомлення.
Узагальнюємо і робимо висновок.
Причиною голодомору в Україні, безумовно, були колективізація та розкуркулення.
Переходимо до четвертого питання – «Комісія молотова в Україні».
Щодо даного питання висновок може бути тільки такий: вивезення зерна з України з урожаю 1933 року до останнього кг внаслідок пограбування селян і спричинило голод в Україні. Це була соціально – економічна політика тоталітарного режиму.
Обговорюємо п’яте питання.
Узагальнюю: чисельність померлих в Україні неможливо точно встановити. Історики наводять різні цифри – від 3 до 12 млн. чол.. Більшість називає цифру 5 млн. чол.. Саме так завершилась колективізація. На 1937 рік 96,1% селянських господарств було об’єднано в колгоспи.
Визначаємо причини голодомору 1933 року:
ü Хлібозаготівля за продрозкладкою
ü Суцільна колективізація
ü Розкуркулення
ü Масовий терор
ü Соціальна політика тоталітарного режиму
ü Денаціоналізація і геноцид
Наголошую: найголовніше – голод був не просто штучним, а рукотворним, тобто свідомо створений тодішнім політичним керівництвом. І підтвердженням цього є висновок Міжнародної комісії з розслідування голодомору в Україні 1932 – 1933рр.
Хвилина мовчання.
Звучить запис гімну «Боже Великий, Єдиний» (муз. Лисенка, слова Кониського)
Сценарій до 8 березня
Святково прибраний актовий зал школи. На стінах вишиті рушники, квіти, столи накриті вишитими скатертинами. Звучить українська пісня "Чорнобривці", до залу заходять діти з квітами в руках, в українських костюмах.
1-а ведуча:
Шановні гості, любі діти!
Дозвольте Вас оповістити,
Що готувались ми завзято
Провести свято "День матері - України" (хором)
2-а ведуча:
Мати - найрідніша і найближча кожному з нас. Від неї ми одержуємо життя. Вона вчить нас людських правил, оживляє наш розум, вкладає в наші душі добрі слова.
Хором:
Ми є діти українські -
Хлопці та дівчата,
Рідний край наш - Україна,
Красна і багата.
Рідне небо, красне сонце,
Місяць, зорі срібні,
Рідний народ - українці,
Всі до нас подібні.
1-а ведуча:
Мама... Це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина.
Матір у всі віки шанували, любили, звеличували, бо протягом багатьох років супроводжують нас у житті її ласка і турбота.
1.Як добре нам жити і знати,
І вірити, друзі, весь час,
Що кращого слова, ніж мати
Немає у світі для нас!
2.Воно ніби сонця усмішка,
Неначе дитинства привіт,
Де рідна домівка і книжка
З якої побачили світ.
3.Кому ж ми заграєм, кому заспіваєм
Знають це дитячі чистії серденька.
Нині вам подяка, любі наші мами,
Хай благословенна буде кожна ненька!
Пісня "Мати наша, мати!" на слова М. Підгірянки.
1.Мати, наша мати,
Як голубка сива,
Любові крильцями
Усіх нас накрила.
2. Мати, наша мати,
Як сонечко ясне,
Цілий день нам світить
І в нічку не гасне.
3. Мати, наша мати,
Як той янгол з неба,
Вдень і вночі знає,
Чого дітям треба.
4. Мати, наша мати,
Мати-українка,
Хай в щасті минає
Тобі кожна днинка.
2-а ведуча:
Мати-берегиня роду людського, її святою завжди називали. Мати народжувала дитину, співала їй колискові пісні, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості. Недарма в народі кажуть: "Яка мама, така й доня".
Споконвіку славились українські дівчата і жінки - чепурні, роботящі, добрі, привітні.
Звучить пісня у виконанні вчителів "Мамина вишня".
1-а ведуча:
Сьогодні на нашому святі хочеться згадати таких видатних українських жінок, як Леся Українка - видатна поетеса України.
Катерина Білокур - талановита українська художниця, яка не знала ні шкіл, ні академії, самотужки навчилася малювати. З її волі зацвітали півонії та чорнобривці, півники та жоржини.
Ніна Матвієнко - відома співачка України. Її пісні, як діти, народжуються від великої любові. Вона прагне щастя для кожного: для себе, для інших, для власних трьох дітей, для всієї України.
Сьогодні на святі присутні наші бабусі і матусі. Давайте привітаємо наших гостей. (Діти дарують квіти).
За старим і гарним звичаєм хлібом святим зустрічають гостей.
2-а ведуча:
Виріс в полі на добрій землі.
Місце краще знайшов на столі.
(Діти заносять хліб-сіль).
1.Мама! Немає милішого слова -
Ти ж бо життя і творіння основа,
Пензель, перо надихались тобою,
Вічна ти в пісні - з болем, любов'ю.
2. О матері! Це ж ви нам, ви вручали
Замріяну і ніжну віть...
Навчали з піснями по землі ходить!
Чесними очима
У майбуття зоріть!
3.Кожна моя дорога -
Зморшка нова у нені,
Кожна моя тривога -
Пасемце сиве у неї -
О мамо, рідненька!
Пресвяті твої сльози,
Піт і труд, спів і сміх.
4. Руки ласкаві цілую -
Скільки в них випито сили:
Жали вони і косили,
Прали вони і місили...
Скільки в них випито сили!
Руки красиві - цілую...
5.Здолала усе
Й заспівала дзвінко
Лиш ти, рідна мамо,
Вкраїнська жінко.
Зажинки святкуєш,
Сієш барвінки.
Лиш ти, рідна мамо,
Вкраїнська жінко!
6.Ти - вся в майбутнім,
Не прагнеш спочинку
Лиш ти, рідна мамо,
Вкраїнська жінко!
Звучить пісня А.Демиденко "Українка".
Музичні виступи учнів, які відвідують музичну школу.
1-а ведуча:
Любов до рідного краю починається з дитячої колиски, з маминої пісні.
У колискових піснях - ніжність і простота.
2-а ведуча:
Пісня колискова -
То найперша мамина розмова,
Пахне вона м'ятою і літом,
Чебрецевим і суничним цвітом.
1-а ведуча:
Пісня в мандрівку нас закликає.
Чуєте десь колискова лунає.
Маминій пісні низенько вклоніться.
Одна мама виконує колискову пісню.
Учень і учениця читають вірш.
Матері:
Я твій портрет фіалками вберу -
Ти любиш голубі фіалки.
Мене ти учиш правді і добру.
Мене до праці ти привчаєш змалку...
Я доторкнуся до твого чола,
На ньому зморшки - й ті такі ласкаві...
Ти все дала й нічого не взяла:
Ні крихти хліба, ні спасибі навіть.
В. Підпалий
Мені все говорить щовечора ненька,
Що я українка, мов квітка пишненька.
І ось я віночок сплела в цю хвилину,
Щоб ним уквітчати матір і Вкраїну.
Мамо рідна! Хай славиться твоє ім'я!
Україно! Я краплина маленька твоя!
Всі квіти обом вам складаю до ніг,
Хай скроні не сріблить завчасно вам сніг,
Хай вас обминають печаль і журба
І довгими будуть щасливі літа.
(За бажанням учні ще читають вірші про маму)
2-а ведуча:
Милі бабусі! Ви - сама казка! Ваші лагідні, ніжні слова голублять, пестять душі і серця онучат.
1-а ведуча:
Зараз наші бабусі дають інтерв'ю.
1.Найщасливіший день, який Вам запам‘ятався у житті?
2.Чим найбільше радують Вас онуки?
Інсценізація вірша Г.Вієру "Мамо, чому?"
Син:
Чом у тебе у косі
Забіліла раптом сивина?
Мати:
Від любові, від тривог, надій:
Ти ж у мене один, сину мій.
Син:
А в бабусі голова біліш -
То ж мене бабуся любить більш?
Мати:
В неї діти - доньки і сини -
Додають, сердешній, сивини.
Син:
Чом же тьотя біла, як зима -
В неї ж діток не було й нема?
Мати:
Так синочку, біла геть вона.
Бо нудьгує цілий вік одна.
Інсценізація вірша А.Костецького "Домашній твір".
Автор:
Вітько - бідак страждає так,
Аж здригає ногами!
Він - за столом, він пише твір:
"Я помагаю мамі".
Старанно олівець гризе
Та супить брови грізно,
Але нічого - хоч умри! -
До голови не лізе...
Та ось тихесенько зайшла
В його кімнату мама.
Мама:
Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.
Син:
Ідея!
Автор:
Вигукнув синок мамі...
Син:
Ну й морока!
Сама іди! Я твір пишу -
Роблю важкі уроки.
Автор:
І мама вийшла...А Вітько
Швиденько пише в зошит.
Син:(пише)
" Я в магазин завжди ходжу,
Коли мене попросять..."
Автор:
Хвилин за десять мама знов
З'являється у дверях.
Мама:
Вітюнь, картопельки начисть,
А я зварю вечерю.
Син:
Сама начисть!
Автор:
Кричить Вітько.
Так, що ледь не лопне.
Син:
Я твір пишу! Я- зайнятий!
Сама вари картоплю!
Автор:
Виходить мама, а синок писати знов сідає.
Син (пише):
"Я мамі сам варю обід,
Вечерю і сніданок..."
Автор:
Радіє син.
Син:
Не твір, а люкс!
Оцінка буде гарна!
Автор:
І геть не думає про те,
Що він радіє марно.
1-а ведуча:
На закінчення нашого свята згадайте прислів'я про маму.
Діти говорять прислів'я.
- Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
- Нема того краму, щоб купити маму.
- Матері ні купити, ні заслужити.
- Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане.
- Добре й неньці, як дитина в славі.
- Мама одною рукою б'є, а другою гладить.
- Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
- Нема цвіту білішого, як цвіт на калині. Нема в світі ріднішого, як мати дитині.
- На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити.
2-а ведуча:
На закінчення нашого свята хочеться згадати слова В.Сухомлинського: " Три біди є у людини - смерть, старість і погані діти", - говорить українська мудрість.
Старість неминуча, смерть невблаганна - перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей".
Тож завжди намагайтеся бути слухняними і вихованими, турбуйтеся про своїх батьків і не завдавайте їм прикрощів.
Хай скроні не сріблить завчасно вам сніг,
Хай вас обминають печаль і журба
І довгими будуть щасливі літа.
(За бажанням учні ще читають вірші про маму)
2-а ведуча:
Милі бабусі! Ви - сама казка! Ваші лагідні, ніжні слова голублять, пестять душі і серця онучат.
1-а ведуча:
Зараз наші бабусі дають інтерв'ю.
1.Найщасливіший день, який Вам запам‘ятався у житті?
2.Чим найбільше радують Вас онуки?
Інсценізація вірша Г.Вієру "Мамо, чому?"
Син:
Чом у тебе у косі
Забіліла раптом сивина?
Мати:
Від любові, від тривог, надій:
Ти ж у мене один, сину мій.
Син:
А в бабусі голова біліш -
То ж мене бабуся любить більш?
Мати:
В неї діти - доньки і сини -
Додають, сердешній, сивини.
Син:
Чом же тьотя біла, як зима -
В неї ж діток не було й нема?
Мати:
Так синочку, біла геть вона.
Бо нудьгує цілий вік одна.
Інсценізація вірша А.Костецького "Домашній твір".
Автор:
Вітько - бідак страждає так,
Аж здригає ногами!
Він - за столом, він пише твір:
"Я помагаю мамі".
Старанно олівець гризе
Та супить брови грізно,
Але нічого - хоч умри! -
До голови не лізе...
Та ось тихесенько зайшла
В його кімнату мама.
Мама:
Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.
Син:
Ідея!
Автор:
Вигукнув синок мамі...
Син:
Ну й морока!
Сама іди! Я твір пишу -
Роблю важкі уроки.
Автор:
І мама вийшла...А Вітько
Швиденько пише в зошит.
Син:(пише)
" Я в магазин завжди ходжу,
Коли мене попросять..."
Автор:
Хвилин за десять мама знов
З'являється у дверях.
Мама:
Вітюнь, картопельки начисть,
А я зварю вечерю.
Син:
Сама начисть!
Автор:
Кричить Вітько.
Так, що ледь не лопне.
Син:
Я твір пишу! Я- зайнятий!
Сама вари картоплю!
Автор:
Виходить мама, а синок писати знов сідає.
Син (пише):
"Я мамі сам варю обід,
Вечерю і сніданок..."
Автор:
Радіє син.
Син:
Не твір, а люкс!
Оцінка буде гарна!
Автор:
І геть не думає про те,
Що він радіє марно.
1-а ведуча:
На закінчення нашого свята згадайте прислів'я про маму.
Діти говорять прислів'я.
- Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
- Нема того краму, щоб купити маму.
- Матері ні купити, ні заслужити.
- Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане.
- Добре й неньці, як дитина в славі.
- Мама одною рукою б'є, а другою гладить.
- Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
- Нема цвіту білішого, як цвіт на калині. Нема в світі ріднішого, як мати дитині.
- На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити.
2-а ведуча:
На закінчення нашого свята хочеться згадати слова В.Сухомлинського: " Три біди є у людини - смерть, старість і погані діти", - говорить українська мудрість.
Старість неминуча, смерть невблаганна - перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей".
Тож завжди намагайтеся бути слухняними і вихованими, турбуйтеся про своїх батьків і не завдавайте їм прикрощів.
Наливайте воду і губами дістаньте перстень з макітри. Хто швидше!
Поки вони будуть бавитися, ви дівчата ідіть і принесіть дров.
Свято 8 Березня
1. Доброго дня вам усім, хто зібрався у нашому залі.
2. Доброго дня усім, хто прийшов на наше свято.
3. Доброго дня вам зичать учасники нашого свята.
4. Доброго дня вам усім, теплих посмішок, радісних облич, чудового настрою, бо у нас свято, бо у нас – Весна
1.Весна… З кожним подихом теплого південного вітру наближається той момент, коли з – під снігу з’являється перший пролісок, сповістивши весь навколишній світ про наближення найчудовішого свята весни – 8 Березня.
2. Березень – це перший весняний місяць. Він приносить тепло, радісне сонечко, усмішки. Березень – це світле, радісне свято, свято всіх жінок, мам, бабусь, сестричок та дівчаток.
3.Мама – це тепле , лагідне і добре, слово всім відоме з дитинства. Матуся з перших хвилин нашого життя віддає своє тепло до останньої краплинки. Її любов до дитини і безмежна, і щира. Ніхто так не любить, як мати любить своє дитя.
4. Мама завжди гарна, чарівна, немов перша весняна квіточка, її лагідне слово зцілює хвороби, дарує щастя і радість.
Ми усі вітаємо вас зі святом 8 Березня. Бажаємо вам всього самого найкращого, міцного здоров’я, сімейного затишку, безмежної любові і дяки від нас, дітей, весняного тепла і лагідних посмішок.
Матуся моя дорогенька!
Це свято даруєм тобі.
Яка ж бо ти ніжна, рідненька,
А очі які голубі!
Такі голубі, наче небо,
Мов проліска синього цвіт,
Ніколи їм плакать не треба
Нехай радість несе їм привіт.
Радійте за нас наші мами,
Від вас ми навчаємось жить,
І слава про нас, добра слава,
Нехай птахом по світу летить.
Ми вдячні за те, що бувало,
Суворо дивились на нас,
Та досить схилити голівку,
Суворість проходила враз.
Це мабуть тому, що матусине серце,
Від сонечка брало тепло,
Це ,мабуть, тому що матусине серце,
Як маківка ніжно цвіло.
Ото ж пригорнусь я до тебе,
Як серце моє стукотить.
І хочеться вирости швидше,
і в щасті з тобою прожить.
Для тебе, моя дорогенька,
Віночок з барвінку сплету,
Найкращий рушник – вишиванку
Під ноги тобі постелю.
Милі бабусі! Ви – сама казка! Ваші лагідні, ніжні слова голублять, пестять душі і серця онучат.
Бабусю! Радісне сьогодні свято!
Чому ж зрадливо капає сльоза?
Жіноче свято. Смійтеся, рідненька.
Бабусю: це до вас прийшла весна
Ми любимо бабусеньку
всім серденьком своїм,
з нашою бабусею
нам весело усім.
Ой, яка хороша,
Бабусенька моя,
Бо у нас із нею,
Дружба є міцна.
Дуже я люблю бабусю,
Маму нашої матусі,
В неї все чоло у зморшках, сивини багато,
Так і хочеться обняти і поцілувати.
Першу квітку –білосніжку
Я не можу рвати,
Цю весняну першу квітку
Буду малювати.
Де-не-де сніжок пухнастий
У гаю, і в полі,
Побажаю мамі щастя
Й сонячної долі.
Намалюю квітку білу,
Стебельце зелене:
Ти прийми, матусю мила,
Пролісок від мене.
Хай для тебе розквітає
квітів цих багато,
Я усіх жінок вітаю,
З березневим святом.
Я твій портрет фіалками вберу
Ти любиш голубі фіалки.
Мене ти учиш правді і добру.
Мене до праці ти привчаєш змалку…
Я доторкнуся до твого чола,
На ньому зморшки – й ті такі ласкаві…
Ти все дала й нічого не взяла:
Ні крихти хліба, ні спасибі навіть.
Мені все говорить щовечора ненька,
Що я українка, мов квітка пишненька.
І ось я віночок сплела в цю хвилину,
Щоб нам уквітчати матір і Вкраїну.
Мамо рідна! Хай славиться твоє ім’я!
Україно! Я краплинка маленька твоя!
Всі квіти обом вам складаю до ніг,
Хай скроні не сріблить завчасно вам сніг,
Хай вас обминають печаль та журба
І довгими будуть щасливі літа.
Ти приваблива , навіть у вбранні своїм звичайнім.
Ти струнка і русява, і така симпатична,
Як по вулиці пружно йдеш ти ходою,
Я милуюсь тобою, я милуюсь собою.
Усміхнешся – і блиснуть так молодо очі,
Наче зіроньки, серед травневої ночі.
І на тебе красиву, привітну, хорошу,
Я дивлюсь й ніяк надивитись не можу.
Давайте розвеселимо наших гостей! Хай послухають наші мами, які в них справні господині!
Неправда- все, мов продається:
Давай готівку і неси.
А як людське гаряче серце
ти покладеш на терези?
Не все, не все міняти можна –
Спинись, задумайся на мить.
Є заповідь одвічна Божа,
Що краще золота блищить.
Шануймо батька , шануймо матір –
і нам воздасться теж добром.
Хай буде шана в кожній хаті
І дух сімейства за столом.
Шануймо батька, шануймо матір –
Нам каже Біблія свято.
І щастям будем ми багаті
На всі часи, на всі літа.
Слова ці треба повторяти,
Бо в них основа доброти
Коли б не батько і не мати
Чи був би на цім світі ти?
Слова ці треба змалку вчити-
В них світить істина стара,
Коли в добрі батьки і діти –
тоді всім вистачить добра.
Поклін тобі, Осанна,
В цей день великий , люба ненько.
За ті важкі години ранні,
За золоте твоє серденько,
Що все віддало в любім зриві,
Щоб тільки ми були щасливі.
Хвала тобі за скорбні хвилі
За руки, знищені мозолем,
За тії д ні, що з серцем милим
Молилась ти за нашу долю.
Зносила труд великодушно,
Щоб нам лиш дати хліб насущний.
Мати Божа! Мати Божа!
Дай здоров’я нашій неньці!
І тобі ми назбираєм
Ярих квітів повні жмені.
Зберем дзвінки лелійові
Щонайкращі у діброві,
Нарвемо волошок у полі,
Мамочці дай щастя, долі.
На землі одна лиш мати
Ти нам мати там, у небі.
Ти рятуй нашу матусю
В небезпеці і потребі.
Серця наші – наші квіти,
Віддамо тобі в любові
Захищай матусю нашу
Під святим твоїм покровом.
На закінчення нашого свята хочеться згадати слова В. Сухомлинського:"Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти» ,- говорить народна мудрість.
Старість неминуча, смерть невблаганна -= перед нею не можна зачинити дверей свого дому, а від поганих дітей дім можна вберегти , як від вогню. І ми присягаємось перед вами , рідні наші матусі та бабусі, ми будемо слухняними і добрими, такими, щоб ви нами гордились.
Клянемось!
Весняні обряди
Хлопчик і дівчинка в українських костюмах вручають хліб і сіль на рушнику і говорять:
Разом: Просимо на хліб, на сіль, на наше свято!
1. Рідній матері нашій , неньці Україні, її славному минулому та напруженому сьогоденню, сонцесяйній весні, що несе з собою гожий день та прекрасні квіти, присвячуємо розповідь нашу про весняні обряди.
2. У давні часи на Україні рік починався березнем. Березнем називається в народі небесний місяць. Який народжувався у великий піст. Про нього кажуть, що назву взяв від білокорої берези, яка в цей час «плаче» солодким соком.
Танок – хоровод «Берізонька»
3. 14 березня – свято Явдохи, що є вісником весни. Якщо на Євдокії ясний день – буде гарний рік, якщо похмурий – поганий. Якщо грім загримить на голе дерево – чекай неврожаю. Новий місяць народився в ясну погоду – чекай щедрого достатку.
4. 22 березня , в день весняного рівнодення, дітям печуть і роздають пшеничні жайворонки, символи пташки, яка оспівує прихід весни.
5. Ой чого ти, жайворонку,
Рано з вирію вилітав?
Ще по горах сніженьки лежать
По долинах криженьки стоять.
6. А я тії сніженьки
Крилами розмечу,
А я тії криженьки
Ніжками потопчу.
Пісня «Щебетала пташечка»
7. 30 березня відзначається свято Теплого Олекси. У цей день пасічники виставляють бджоли на пасіку. Можна почути і спів вівсянки – провісниці весни.
На Теплого Олексія щука лід хвостом розбиває – рибалки сподіваються на добрі умови, лисиці переселяються із старих нір у нові. Чорний крук й цей день купає дітей, і відпускає їх на волю, у самостійне життя.
8. Другий місяць весни називається квітнем або цвітнем, бо в цей час природа України в першому цвіту: біла береза розпускає коси, зеленіють степи, цвітуть горицвіт, сон та вишневі сади.
9. 7 квітня Благовіщення благословляє сівбу на полях. За старим звичаєм: яка погода на Благовіщення, така буде й на Великдень. Потім настає Страсний тиждень, що називається білим, тому що в ці дні білили хату, прибирали. А в чистий четвер милися до сходу сонця, та все вичищали.
10. В квітні місяці ми святкуємо Великдень.
Вдягла весна мережану сорочку,
Умившись і звільнившись від турбот,
І підіймає волошкові очі
До віщих, до церковних позолот.
Душа стає в цю днину молодою,
Забувши, що слова бувають злі.
І повняться старання добротою
На ранньому скоромному столі.
Великдень всіх нас в гості просить,
Малює сонце полотно небес,
І крашанку, як усмішку підносить
(показує крашанку)
Христос воскрес!
Христос воскрес!
І дзвони засріблилися завзяті
І ніби покотилось між людьми:
Христос воскрес!
Чи, може, на цім світі,
Із бездуховності воскресли ми?
11. 23 квітня – свято Георгія – переможця. Святий Георгій, землероб, тож шанується землеробами та тваринниками. В Україні було ще свято Єгорія – це коли все село виходило чистити криниці. Дітей привчали оберігати природу.
12. Третій місяць весни – час, коли виростає трава в степу, лісах , на луках. У цьому місяці починалася весняна оранка, а за нею продовжується сівба. Ярина сіється на ріллю на початку весни. Вусатий ячмінь потрібно сіяти в вологий ґрунт. Є таке прислів’я «Кидай зерно в грязь, то будеш ти князь».
13. Після Ячменю варто сіяти яру пшеницю – а за нею – рясний овес, горох. Якщо господар хотів , «щоби пшениця родила чиста «як золото», то конче потрібно було її сіяти в Чистий четвер та обов’язково натщесерце.
14. Старі Люди могли передбачати , чи буде врожай на хліб. Наприклад, коли на Юрія ворона сховається в житі, то буде врожайне літо. У травні хлібороб чекає дощу, дуже потрібного для врожаю.
Пісня:
Іди. Іди, дощику,
Зварю тобі борщику,
В полив’янім горщику!
Іди, іди, дощику!
Цебром, відром, дійницею,
Над нашою пшеницею!
15. Ой випиймо, родино,
Щоб нам жито родило,
І житечко , і овес,
Щоб зібрався рід увесь.
І пшениця. І ячмінь,
Щоб нам жити смачніш!
А гречка на крупи –
Як не стане, то й купи.
16. Прийди, прийди, весно красна,
Чепури наш рідний край.
Засвіти нам сонце ясне,
З нами в гурті погуляй.
Входить Весна в супроводі трьох весняних місяців.
17. Ой весно красна, та красна,
Що ти нам , весно, принесла?
Весна (обсипає всіх пелюстками цвіту та квітами)
На дерева – цвіту,
А на поле – жита,
На травичку – росу,
На дівчаток – красу.
А на хлопчиків – сили,
Щоб росли і міцніли.
Пісеньки співали,
В решето складали!
Повісили решето на вербі,
Як налинули лебеді
Та й звалили решето.
Розсипалися пісеньки,
Тільки й одна залишилася.
Пісня «Ой ходила дівчина бережком».
18.І яке ж українське свято проходить без веселощів та жартівливих пісень? Послухайте будь ласка, виступи учнів.
Пісня «Ой поїхав за снопами»
Гуморески, смішинки.
Пісня «ОЙ під вишнею»
19. Є у нас єдина рідна Україна
Є на Україні мова солов’їна.
Єднає мова всі народи,
Що прагнуть щастя і свободи.
20. Іде весна, Весна радості й надії нашої.
А Україні нашій рости та розквітати,
І щедрою бути, і розкішною бути, і родити хлопців сміливих та дівчат красивих, дарувати їм вільне життя.
Гей, Україно, ненько прекрасна,
Будь же до всіх справедлива,
Хай тобі світить сонечко ясне,
Хай будуть діти щасливі.
Будемо жити, землю любити,
Як з давнини повелося,
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося!
Пісня «Гей, наливайте повнії чари»
Виховна година на тему:
“Образ жінки-матері в мистецтві”
для учнів 7-го класу.
МЕТА: розширювати знання учнів з образотворчого мистецтва; розвивати інтерес до творів мистецтва, художників різних епох; виховувати повагу до культурної та мистецької спадщини різних народів, естетичні смаки, а також повагу до жінки, матері, сестри, коханої.
Обладнання та дидактичні матеріали:
репродукції картин, магнітофон із записами (Л. Бетховена “Соната 14” , Ф. Шуберта “Аве Марія”, Ф Шопена “Вальс ля Мінор”); А.Малишко “Пісня про рушник” дитячі малюнки на тему; “Хай завжди буде мама”.
Учитель: У мистецтві існує таке поняття як вічні теми. Скажіть, будь-ласка, чи тема образу жінки-матері може належати до вічних тем.
(Міркування учнів).
Учитель: Які ще теми можна назвати “вічними” і чому?
(Відповіді учнів).
Учитель: Тема жінки стоїть у мистецтві поруч з іншими важливими філософськими темами.
До вашого переліку “вічних” тем можна додати ще одну – тему людини, людської особистості як найвищої цінності на землі.
Утім, коли переглядаємо репродукції картин відомих художників, котрі працювали в жанрі портрету, то помічаєш, що жіночий образ зустрічається частіше ніж чоловічий.
Можливо це тому, що жінці приділялося більше уваги, можливо, тому що художниками були колись переважно чоловіки.
А можливо, тому, що саме жінка завжди була ідеалом свого часу. Вона завжди вболівала однаково і за долю своєї сім’ї, і за долю Всесвіту.
Змінювалися часи, звичаї, та незмінним залишилося ставлення до жінки-матері.
У всі віки художники захоплювалися ніжною красою і гармонією внутрішнього світу жінки-матері.
А зараз зазирнемо углиб сторіч, до образів, якими неможливо не захоплюватися.
(Учень читає вірш “Среди миров”)
Среди миров, в мерцании светил
Одной Звезды я повторяю имя…
Не потому, что я ее любил,
А потому, что я томлюсь с другими.
И если мне сомненье тяжело,
Я у неё одной ищу ответа,
Не потому, что от неё светло,
А потому, что с ней не надо света.
И. Анненский
(Під музику Шуберта “Аве Марія” вчитель демонструє репродукцію ікони Волинської Богоматері).
Учитель: Ікона – це картина, це образ ідеї Божества, якщо Божество може бути зримим.
Сумна і тиха в покірності Марія несміливо тримає Христа-немовля.
По-різному звуть Марію: “Мадонна”, “Богоматір”, “Богородиця” і навіть “Нотр-Дам”.
Прекрасний лик. Тонкі повіки, скорботні брови, сумовиті очі передбачають майбутнє. Сина – смерть на хресті.
Очі Богоматері – не просто сумні, благальні, спрямовані на глядача, з якої б позиції ви не дивилися на ікону Марія благає нас: “Люди, будьте милосердні!”
Земне й небесне в Марії пензель іконописця (його ще називали богомазом) ХІІІ ст. передав нам у найсуворішому кольорі.
(Учитель демонструє картини В. Боровиковського, О. Кипренського
“Богоматір з немовлям”)
.
Багато митців частину своєї творчості відводили на зображення Богоматері. Серед них і художники початку ХІХ ст. Володимир Боровиковський і Орест Кипренський.
Вони створили образи Богоматері з сином.
Мати ніжно пригортає сина до грудей, насолоджуючись хвилинами спокійного життя, хвилинами щастя.
Син поклав голівку мамі на груди і пильно, по-дорослому, вдивляється.
Доки вони разом, вони щасливі, спокійні і незбагненні у своєму щасті.
(Учень читає вірш: “Твої очі – тихий вечір”)
Твої очі – тихий вечір,
Що впускається безчутно,
Несучи на землю спокій
На своїх сріблястих крилах.
Твої очі – сиві хмари,
Крізь яких у день похмурий
Пробивається проміння
Твого серця золотого.
О. Олесь.
Роздивимося, будь-ласка, ще репродукції картин відомих художників О. Ренуара “Портрет мадам Шарпантьє з дітьми”, Ж.Ф. Мілле “Годування пташенят”, В. Маковського “В душний день” і автопортрет з дочками Зінаїди Серебрякової.
На всіх полотнах ми бачимо прекрасні образи жінок-матерів. Вони з любов'ю піклуються про найдорожче що є в них у житті, про своїх дітей. Усміхнені обличчя, привітні очі, лагідні руки.
Кожна мати ніби випромінює світло і тепло. Біля неї затишно. Вона, як, “духмяна квітка” серед чудового квітника, серед своїх дітей.
(Звучить музика Ф. Шопена “Вальс ля Мінор”)
- Діти, хто вас вранці будить від сну ніжним поцілунком?
- Мама.
- Хто щоденно дбає про те, щоб ви ні в чому не відчували незручностей?
- Мама.
- Мати в кожного з нас єдина, ви для неї найдорожчі, найкрасивіші, ви ж її діти.
Мати наш перший вчитель і вихователь, вона наш товариш і перший помічник у всіх справах і ділах.
Ми всі любимо своїх мам.
Тема, яку ми сьогодні розглядаємо, продовжує хвилювати і по цей день не лише професійних художників, а й тих, хто тільки-но вчиться.
Ваші однокласники виконали роботи на тему: “Хай завжди буде мама” і зараз юних художників ми попросимо представити свої картини.
(Презентація своїх робіт, бесіда).
- Наша мама добра, чуйна, ласкава. Я не знаю такого випадку, щоб у її словах звучала образа чи байдужість.
- Вона невтомна, мов бджілка, завжди щось для нас готує. Так хочеться з нею разом узятися за справу на кухні чи у дворі. Вона не примушує. Сам бачиш, що треба зробити.
- Я щаслива, що в мене така мама. За всі роки скільки себе пам’ятаю, не чула, щоб вона з ким-небудь не помирилась, щоб у домі була суперечка.
- Моя мама справжня рукодільниця. Будь-яка робота для неї знайома, все вона робить з посмішкою, хорошим настроєм. Я, коли виросту хочу бути подібною до неї.
Учитель: Молодці! Я думаю ваші мами можуть гордитися своїми дітьми, впевнена ви добре усвідомлюєте правила поведінки і моральні заповіді щодо матері.
(Відповіді учнів)
- Мій перший обов’язок – любити і шанувати матір, дбати про те, щоб кожен мій вчинок відгукувався в її серці радістю.
- Необхідно робити все так, щоб мати гордилася мною, була впевнена в моєму майбутньому. Завжди радувати свій дім успішним навчанням, доброю поведінкою. Тоді, думаю, мати буде щасливою.
- Я хочу трудитися для матері, щоб принести їй полегкість. Неможливо бути спокійним і розважатися з чистою душею, коли мати втомлена, не відпочиває, дбаючи про мене, про сім’ю.
- Я обіцяю у всьому слухатися матері і, якщо навіть я можливо буду вбачати в материних словах несправедливість, обов’язково постараюся стриматися. Не потрібно ображатися і приносити їй біль своєю неслухняністю.
Учитель: Нехай ці правила будуть для вас головним дороговказом на життєвій ниві.
(Звучить «пісня про рушник» А.Малишка)
Свято Кохання ( До Дня Святого Валентина)
( На тлі музики М. Леграна звучить запис різними мовами: «Я тебе кохаю»)
Ведучий1. «Я тебе кохаю». Різні віки, різні мови… все різне. Єдине – кохання!
Воно – «вогонь» і «лід», поезія і проза,
Воно, як пісня, без кінця та краю,
Що лине над безкрайніми степами,
Як біг струмка, як грім і блискавиця,
Як зірка, квітка, що вража сміливця
Красою й простотою водночас,
Кохання – все, що є, було і буде.
Воно зігріє в свята та в будні.
Ведуча 2. Найкращими словами, що знайшли місце в найпотаємніших глибинах сердець, передають закохані одне одному свої почуття, розповідають про радість і щастя, про тугу та біль.
Ведучий1. Саме кохання – джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми зверталися художники, композитори, скульптори, філософи.
Читець.
В обмінах народжень, крізь даль і роки,
До тебе манили пориви п’янкі,
З пісень тобі серце сплітало вінки,
Якими вінчалася ти залюбки
У різних народженнях, в різні віки.
Я чую легенди старі про кохання,
Про щастя побачень, про біль розставання, -
Ввижається серцю зраділому вмить:
Мов зірка Полярна, крізь морок століть,
Твій образ ясний наді мною зорить.
Несе нас кохання довічна ріка,
В ній сльози розлуки, освідчень слова –
Одвічне кохання усіх порива.
Сьогодні ж кохання спинило свій біг,
Тобі воно, рідна, упало до ніг,
У ньому ридання і радості спів,
У пісні моїй всіх поетів порив,
В одному коханні – любов всіх часів.
Ведучий 1. Любов, таємнича і загадкова, стояла і стоїть біля витоків тих миттєвостей, коли в душах людських виникає щось незбагненно животворяще, викликає подив і захоплення, вводить до світу краси та величі.
(у музичному супроводі звучить сонет Петрарки)
№ 61
Благословенні будьте день і рік,
І мить, і місяць, і місця урочі,
Де спостеріг я ті сяйливі очі,
Що зав’язали світ мені навік!
Благословен вогонь, що серце пік,
Солодкий біль опечаленої ночі
І лук Амура, що в безоболоччі
Пускав у мене стріл ясних потік!
Благословенні будьте, серця рани
І вимовлене пошепки ім’я
Моєї донни – ніжне і кохане,
І ці сторінки, де про неї я
Писав, отворивши славу, що не в’яне,-
Й ти, неподільна радосте моя!
Ведучий1. Саме сьогодні, 14 лютого, ми звертаємося до теми кохання. Це – незвичайний день – день святого Валентина – всесвітній день закоханих.
(звучить класична інструментальна музика)
Ведучий 2. У сиву давнину, у 3 столітті нашої ери, римський імператор видав наказ, який заборонив людям одружуватися. Молодий єпископ Валентин, бачачи страждання закоханих, вінчав їх таємно. Про порушення імператорського наказу довідалися законники. За цю «злочинну діяльність» імператор наказав кинути злісного порушника до в’язниці.
Іронія долі чи черговий жарт Ерота , але у в’язниці молодий єпископ закохується у сліпу дочку наглядача. Кохання – палке, мов вогонь, і швидкоплинне, як спалах блискавиці, заполонило серця молодих людей. Воно народилося, спалахнуло і вмерло, бо Валентина стратили. Перед смертю він послав коханій дівчині прощальну записку з однією короткою фразою : « Від твого Валентина»
Так і мандрують із того часу світом «валентинки» - послання закоханих. А 14 лютого – день смерті єпископа Валентина – відзначають у всьому світі і називають днем закоханих.
Ведучий 1. Біля вас на столиках лежать «валентинки» різноманітної форми. Заповніть їх, щоб при нагоді подарувати людині, яка вам подобається.
(звучать перші строфи пісні «Сміються, плачуть солов’ї»)
Ведучий 2. Кохання приходить раптово і несподівано, коли у шаленому галопі час раптом зупиняється, коли терези почуттів виходять із рівноваги і починають швидко коливатися в очікуванні незвіданого, коли у калюжах повсякденного життя відбиваються промені невловимої, тріпотливої радо
сті, коли душа спалахує барвистими іскорками мрій і лине у світ Ромео та Джульєтти.
(інсценізація уривка 2 дії трагедії В. Шекспіра «Ромео та Джульєтта)
Ведучий 1. Кохання і поезія… дзеркала, що відбивають світло і сутінь людської душі.
(пропонується конкурс на кращого читця поезій про кохання світових поетів)
Ведучий2. Кохання і любов – категорії вічні. Попри всі біди, злигодні, попри всі катаклізми у світі владарює чистота, честь, гідність і любов. На такій ноті ми закінчуємо сьогоднішню зустріч любителів поезії, яку подарував нам день святого Валентина.
Вечорниці на Андрія
Ведуча: 3 давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція - прекрасний витвір людської фантазії, призабутий сьогодні. Ми хочемо повернути йому життя. Нехай оживе одне із сторінок молодості наших матерів і бабусь.
Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой – ой - йой! Куди все поділося?
(чути сміх …Господиня схоплюється. Заходять дівчата)
1 дівчина : Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині,
Чи веселі вечорниці в нашій Україні.
Добрий вечір, господине, славна молодице.
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
2 дівчина : Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
3 дівчина: Будем з вами добрі, щирі,
То і будем жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе
Матір світу – Мати Божа.
Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.
Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості,
Хлопчиків гарненьких,
Щоб вони разом із нами
Дружно працювали,
Андріївські вечорниці
Піснею стрічали.
(Дівчата співають пісню)
Господиня: Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?
Дівчата: Хочемо!
Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може
і я помолодію біля вас.
Господиня: Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до
порога. Чий перший на поріг стани та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і
перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову
переставляє вперед і так аж до порога.
( Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу. Токи вітають першу і другу "відданиць", хлопці крадуть з порога перший капець).
4 дівчина: О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? ( Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).
4 дівчина: Відразу наречений об'явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.
1 хлопець: Може, ще й взути?
4 дівчина: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!
2 хлопець: А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!
5 дівчина: Ходіть, ходіть ворожити будемо.
(Хлопці, заходять і співають пісню «Як ішов я з Доброчина» ).
3 хлопець: Добрий вечір, добрим людям!
Господиня: А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.
4 хлопець: Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.
6 дівчина: А тепер найголосистішому співаку дамо смоктунця, щоб бульки не пускав і ще голосніше співав.
5 хлопець: А давайте, хлопці, небилиць розкажемо, тільки не перебивати і не казати «брешеш».
6 хлопець: В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче - рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану - бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього - таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: « Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?»
А він - луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався? »
- Та звісно, хлібороб. А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать».
7 хлопець: Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Давлюся: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі абак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою вариться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара?» - питаю. « А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці.
5 хлопець: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?
(пісня «Наші хлопці вареників хочуть»)
Господиня: Милі гості, просим сісти,
1 дівчина: Вареники будем їсти.
2 дівчина: Вареники непогані,
3 дівчина: Вареники у сметані.
4 дівчина: Вас чекають у макітрі
5 дівчина: Вареники дуже ситні.
6 дівчина: Білобокі, круглолиці,
7 дівчина: З української пшениці.
8 дівчина: Їжте, їжте, просим щиро
9 дівчина: Вареники наші з сиром
10 дівчина: Вареники непогані
11 дівчина: Вареники у сметані.
Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.
12 дівчина: Вареники мої великомученики!
Велику муку терпіли,
В гарячій воді кипіли.
Сиром були понапихані,
Маслом очі позаливані.
Як є сметана, то вмочайте,
А як нема – вибачайте!
(Бере пиріг і підходить до хлопця)
З’їж , Андрійку, пиріжок,
Він дуже смачненький,
А у нього всередині
Сирочок дрібненький.
5 хлопець: (кусає пиріг і кривиться)
Чи ти, дівча, з роду-віку
Пирогів не їла,
Що ти свої пироги
Клоччям начинила?
Нехай тебе лихий знає
З цими пирогами,
Ти би краще розкидала їх помежи псами.
12 дівчина: Чи я не хазяйка, чи на господиня,
Сім днів в хаті не мела, печі не топила.
Сватай мене, хлопче, премудрую швачку.
Рушник на кілочку, сміттячко в куточку.
Туди – хить, сюди – хить ,за сміттячко вісім кіп.
А дев’ята кіпка, щоб вимела тітка.
Ідуть люди з міста та й з мене сміються,
Що на моїх подушках ворони несуться!
Не смійтеся, люди, якось воно буде,
Обскубаю вороння, ще й перина буде.
Пісня –частівка
Ой кувала зозуленька,
Та й сіла на дубі.
Були б ви дівчата файні,
Як мали б всі зуби.
Ой кувала зозуленька
В селі Вороняки.
Є у всіх нас файні зуби,
Ну, а вам подяка.
Ви хлоп’ята гонорові,
файно виводили.
Все одно наше буде зверху,
Щоб ви не робили.
7 хлопець: Та нехай же ваше буде зверху!
( Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!»
Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман.
В’язанка бубликів у нього на шиї )
8 хлопець (Роман) : От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.
7 дівчина: Не сумуй, Ромцю!
8 хлопець (Роман) : Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.
Чи я, тату, не доріс,
Чи я, тату, переріс,
Чи не рублена хата,
Чом не люблять дівчата?
8 дівчина: Ой , Ромцю, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.
9 дівчина: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.
10 дівчина: А давайте заспіваємо.
(Пісня «Із сиром пироги»)
Господиня: А зараз 7 до праці. Ось борошно, ось тарілка кожній. Зараз дівчата біжать до джерела, набирають повен рот води, прибігають сюди беруть тарілки з борошном і місять паляничку. Кожну свою позначає. Замісите покладете на бляшку і будете випікати. Біжіть дівчата до джерела.
(Дівчата вибігають)
Господиня: А я піду калиту допікати.
9 хлопець: Тітко Вірю! А для чого оті паляниці позначати?
Господиня: Щоб кожна дівчина свою впізнала...
10 хлопець: А що буде як паляниці спечуться?
Господиня: Ми їх покладемо в рядок і приведемо собаку. Чию паляницю собака найшвидше з'їсть, та дівчина найшвидше заміж піде.
11 хлопець: Ото цікаво! Я пішов по собаку. (Пішов).
( Вбігають по черзі дівчата, місять тісто, виробляють паляниці: деякі змушені повернутися назад за водою, бо випустили з рота воду, хлопці їх смішать).
Господиня: В кого паляничка готова, кладіть на бляшку.
- Галино, а йди-но сюди! Віднеси пекти ці паляниці.
( Галина виходить)
12 хлопець: Ви б нам тітко розказали, звідки пішов отой звичай - гадати на Андрія.
Господиня: Розкажу, як від старих людей чула.
Андрій - один з апостолів Ісуса Христа. Його ще називають Первозваним, бо саме його та його брата Симона - Петра Ісус зробив своїми першими учнями. Обидва були рибалками, обидва без вагань прийняли вчення Христа і були наділені властивостями зцілителів. В апостолів вірили , бачили їхні надзвичайні вміння зцілювати хворих, калік, незрячі, кволі, кволі після зустрічі з ними ставали здоровими. З роками народ звертатися до Андрія - Первозваного ,як до свого зцілителя. Люди вірили, що саме в ніч народження апостола можуть збутися ті бажання, які омріяв кожен. Особливо дівчата. І ще старі люди кажуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили. От так мої любі.
Господиня: Дівчата, а ходіть глянемо чи паляниці готові!
Ведуча: 13 грудня-одне з трьох важливих свят передріздвяного посту. Перше - Введення Марії у храм (4грудня), друге - Андрія Первозваного ( 13 гру дня) і третє - Миколи Чудотворця (19грудня ) Ці свята ніби регулюють поведінку людини і певною мірою мають дидактичне значення: Саме від Введення починається піст. У цей час молодь навчають різних ремесел, співаючи чи ведучи розмови. Розповідають казки та легенди повчального характеру. В них засуджуються брехня, розпуста.
(Входить господиня)
Господиня: А ось і паляниці готові!
(Дівчата підбігають і забирають кожна свою. Складають їх на дошку по черзі ).
Господиня: А де ж наш собака! (Хлопець приводить собаку).
11 хлопець: Цікаво, чи захоче ще їх їсти!
(Дівчата і хлопці заглядають, чию паляницю взяв собака. Жарти, сміх).
Господиня: Ну, що, дівчата, цікава гра?
Дівчата: Цікава!
Господиня: А зараз ворожба для хлопців. Оце вам макітри, оце вам і перстені.
(Дівчата приносять).
А тепер порахуйте кожна по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете. (Сміх).
11 дівчина: Я принесла ось це зілля. Бабця казала, що вони колись сплітали з нього віночок і підкидали в гурті дівчат вгору. На кого віночок впаде, той заміж перший піде.
12 дівчина: Поки плестимуть віночок, давайте підготуємо стіл до ворожіння.
(Обкладають стіл волочком, з одного боку рушника ставлять різні предмети. Кожна дівчина загадує на предметі імена хлопців, кожна своїх. Пускають перстень, до якого предмета перстень покотиться, так буде називатися її суджений).
13 дівчина: А давайте-но до ворожіння пісню заспіваємо!
(Дівчата співають)
Ой, Андрію, Андрієнку,
Даруй мені надієчку.
Скажи мені, Андрієнку,
Ой чи любить Василечко, Ой чи любить, чи кохає,
Чи давно вже другу має.
Чи давно вже іншу має,
Мене, бідну, забуває Покотись лишень колечко,
Скажи мені, Андрієнку,
Чи Василь, чи Миколечко,
Чи Степан, чи Михайлечко.
(Дівчата по черзі пускають колечко. Сміються і підштовхують одна другу).
11 дівчина: Вінок готовий! Ану, всі до гурту!
(Підкидають вінок догори. Сміх, голоси дівчат.
13 хлопець: А тепер давайте паляницю ділити.
(підвішують калиту на зріст людини)
14 хлопець: А хто ж буде Калитинський ?
1 хлопець: Хай Андрій буде вартовий , а Василь - писар .
2 хлопець: Добрий вечір пане Калитинський !
3 хлопець: Добрий вечір пане Коцюбинський !
2хлопець: Я приїхав калиту їсти !
3 хлопець: Їж.
2 хлопець: Я кусну.
4 хлопець: А я мазну.
(Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею.
Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею.)
Господиня: А ми, дівчата, ворожили ще ось як: натягували стрічку. Кожна дівчина
Прив'язувала до неї свою нитку. Чия нитка швидше згорить, то та дівчина першою заміж вийде.
13 дівчина: А давайте й ми так поворожимо!
(Ворожать)
14 дівчина: Дівчата, а давайте погадаємо ще на тарілках. Мені бабця
розказувала: під тарілку кладеться лялька, перстень, ключ і інші
предмети.
13 дівчина: Давайте, я це все під тарілку покладу, а ви не підглядайте. А тепер
йдіть і вгадуйте свою долю.
( Мірт - ще походиш в дівчатах, лялька- зрадить милий,
ключ - бути тобі господинею, перстень - скоро весілля).
Господиня: Хлопці, дівчата, заколядуймо. Сьогодні вже й колядувати годиться.
(Колядують «Добрий вечір тобі, пане господарю» та « Небо і земля»)
6 хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий.
Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.
Дівчата: Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці завершились
І здається все пройшло.
Хлопці: Ні, так просто не проходить,
В серці струночка бринить.
Про шкільні ці вечорниці
Спомин в серці буде жить.
Ведуча: Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер
головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!
Немає коментарів:
Дописати коментар